Урядовий контактний центр

Закон України “Про соціальні послуги” № 2671-VIII від 17 січня 2019 року (далі – Закон).

Стаття 25. Визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах.

1. Визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах здійснюється щороку шляхом збирання, узагальнення та аналізу інформації, у тому числі з урахуванням статі, віку, місця проживання відповідних категорій осіб/сімей.

2. Визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах здійснюється на підставі, але не виключно:

1) соціально-демографічних даних про вразливі групи населення та осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах;

2) результатів оцінювання потреб особи/ сім’ї у соціальних послугах;

3) інформації про надавачів соціальних послуг та їхні можливості.

3. Порядок визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Стаття 26. Соціальне замовлення.

1. Надання соціальних послуг шляхом соціального замовлення здійснюється за рахунок бюджетних коштів.

2. Соціальні послуги надаються шляхом соціального замовлення відповідно до державного стандарту соціальних послуг.

3. Залучення надавачів соціальних послуг до надання соціальних послуг шляхом соціального замовлення здійснюється через оголошення уповноваженими органами системи надання соціальних послуг, визначеними пунктами 3 і 4 частини першої статті 11 цього Закону, конкурсу на надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів.

Рішення про проведення конкурсу на надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів приймається не пізніше 1 березня відповідного бюджетного періоду або не пізніше 30 календарних днів після внесення змін до відповідного бюджету.

4. Забезпечення надання соціальних послуг шляхом соціального замовлення здійснюється шляхом компенсації надавачам соціальних послуг вартості наданих ними соціальних послуг.

5. Порядок надання соціальних послуг шляхом соціального замовлення та компенсації надавачам вартості соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України. Форми відповідних документів та інструкція з їх заповнення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Стаття 27. Фінансування надання соціальних послуг.

1. Фінансування надання соціальних послуг здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, спеціальних фондів, коштів підприємств, установ та організацій, плати за соціальні послуги, коштів благодійної допомоги (пожертвувань) та інших джерел, не заборонених законом.

Стаття 28. Оплата соціальних послуг.

1. Соціальні послуги надаються отримувачам:

1) за рахунок бюджетних коштів;

2) з установленням диференційованої плати залежно від доходу отримувача соціальних послуг;

3) за рахунок отримувача соціальних послуг або третіх осіб.

2. Надавачі соціальних послуг державної/комунальної власності надають соціальні послуги:

1) за рахунок бюджетних коштів:

а) незалежно від доходу отримувача соціальних послуг:

– особам, які постраждали від торгівлі людьми і отримують соціальну допомогу відповідно до законодавства у сфері протидії торгівлі людьми, особам, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, дітям з інвалідністю, особам з інвалідністю I групи, дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з їх числа віком до 23 років, сім’ям опікунів, піклувальників, прийомним сім’ям, дитячим будинкам сімейного типу, сім’ям патронатних вихователів, дітям, визначеним пунктом 5 частини шостої статті 13 цього Закону, особам, яким завдано шкоди пожежею, стихійним лихом, катастрофою, воєнними (бойовими) діями, терористичним актом, збройним конфліктом, у тому числі тимчасовою окупацією, сексуальним насильством, пов’язаним із збройною агресією Російської Федерації проти України, примусовим переміщенням або депортацією, вимушеним внутрішнім переміщенням, позбавленням особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, особам, яким соціальні послуги надаються обов’язково відповідно до частини п’ятої статті 21 цього Закону, – всі соціальні послуги;

– іншим категоріям осіб – соціальні послуги з консультування, надання притулку, представництва інтересів, перекладу жестовою мовою, формування життєстійкості, а також соціальні послуги, що надаються екстрено (кризово);

б) отримувачам соціальних послуг, крім зазначених у пункті 1 цієї частини, середньомісячний сукупний дохід яких становить менше двох прожиткових мінімумів для відповідної категорії осіб, – всі соціальні послуги.

3. З установленням диференційованої плати в Порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, надаються соціальні послуги отримувачам соціальних послуг, середньомісячний сукупний дохід яких перевищує два прожиткові мінімуми, але не перевищує чотири прожиткові мінімуми для відповідної категорії осіб.

4. За рахунок отримувача соціальних послуг або третіх осіб надаються соціальні послуги:

1) отримувачам соціальних послуг, середньомісячний сукупний дохід яких перевищує чотири прожиткові мінімуми для відповідної категорії осіб;

2) понад обсяги, визначені державним стандартом соціальних послуг.

5. Середньомісячний сукупний дохід отримувача соціальних послуг для визначення права на отримання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів або з установленням диференційованої плати визначається шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів влади, підприємств, установ, організацій за один квартал, який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення, та обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу його сім’ї на кількість членів сім’ї, які включаються до її складу. Методика обчислення середньомісячного сукупного доходу сім’ї затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

6. У разі залучення до надання соціальних послуг надавачів соціальних послуг приватної власності (шляхом соціального замовлення, державно-приватного партнерства, конкурсу соціальних проектів, соціальних програм тощо) оплата соціальних послуг, що надаються за рахунок бюджетних коштів, у тому числі із встановленням диференційованої плати, здійснюється шляхом компенсації надавачам соціальних послуг вартості таких послуг. Оплата соціальних послуг також може здійснюватися шляхом безготівкового перерахування коштів отримувачу соціальних послуг для оплати послуг обраному ним надавачу соціальних послуг, який зареєстрований у Реєстрі надавачів та отримувачів соціальних послуг та відповідає вимогам щодо надання відповідної соціальної послуги, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Залучені надавачі соціальних послуг приватної власності надають соціальні послуги відповідно до вимог частин другої, третьої і четвертої статті 28 цього Закону.

7. Уповноважені органи системи надання соціальних послуг, визначені пунктами 3 і 4 частини першої статті 11 цього Закону, мають право приймати рішення, у тому числі у разі введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, про надання за рахунок бюджетних коштів інших соціальних послуг та/або іншим категоріям осіб, ніж передбачені частиною другою цієї статті.

Надані соціальні послуги під час дії воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях надавачами соціальних послуг державної/комунальної власності (надання притулку, догляд, підтримане проживання, натуральна допомога, транспортні послуги тощо) особам із числа внутрішньо переміщених осіб за новим місцем їх проживання/перебування, які опинилися у складних життєвих обставинах через шкоду, завдану воєнними (бойовими) діями, терористичним актом, збройним конфліктом, у тому числі тимчасовою окупацією, сексуальним насильством, пов’язаним із збройною агресією Російської Федерації проти України, примусовим переміщенням або депортацією, вимушеним внутрішнім переміщенням, позбавленням особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, фінансуються у Порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

8. Рішення про звільнення отримувача соціальних послуг від плати за соціальні послуги, що надаються надавачами соціальних послуг приватної власності, приймається такими надавачами самостійно.

9. Розмір плати за соціальні послуги визначає надавач соціальних послуг залежно від змісту та обсягу послуг, що надаються. Методика розрахунку тарифів і коригувальних коефіцієнтів плати за соціальні послуги затверджується Кабінетом Міністрів України.

Порядок організації надання соціальних послуг, ведення випадку та визначення чисельності соціальних менеджерів, відповідальних за забезпечення та ведення випадку, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 64 від 14 січня 2026 року (далі – Порядок).

1. Цей Порядок визначає механізм організації надання соціальних послуг, ведення випадку та визначення чисельності соціальних менеджерів відповідно до Закону України “Про соціальні послуги”.

Організація надання соціальних послуг:

– особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, здійснюється відповідно до положень Закону України “Про запобігання та протидію домашньому насильству”;

– дітям здійснюється з дотриманням принципу найкращих інтересів дитини та відповідно до вимог законодавства щодо прав дітей;

– у межах реалізації експериментальних проектів здійснюється відповідно до порядків, які регулюють механізми реалізації цих експериментальних проектів.

2. У цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:

– випадок – перебування особи/сім’ї у складних життєвих обставинах та/або приналежність до вразливих груп населення;

– виявлення випадку – збір, узагальнення та аналіз документів, фактів, інформації про особу/сім’ю, на підставі яких визначається наявність/відсутність випадку;

– договір про надання соціальних послуг – договір, укладений між надавачем соціальних послуг (далі – надавач) та отримувачем соціальних послуг (далі – отримувач) чи його законним представником/уповноваженим представником органу опіки та піклування. У випадках, передбачених цим Порядком, договір про надання соціальних послуг укладається у формі договору публічної оферти або індивідуального договору про надання соціальних послуг, сформованого згідно з Типовим договором про надання соціальних послуг, затвердженим Мінсоцполітики, який укладається відповідно до статті 22 Закону України “Про соціальні послуги”;

– договір публічної оферти – договір про надання соціальних послуг, попередньо оприлюднений на власному веб-сайті надавача та/або у паперовій формі у приміщенні надавача на спеціальних стендах у доступних для отримувачів місцях;

– індивідуальний договір про надання соціальних послуг (далі – індивідуальний договір) – договір про надання соціальних послуг, який укладається у паперовій або електронній формі з використанням програмних засобів між надавачем та отримувачем чи його законним представником/уповноваженим представником органу опіки та піклування у випадках, передбачених цим Порядком;

– індивідуальний план надання соціальних послуг (далі – індивідуальний план) – документ, складений за результатом проведеного поглибленого (спеціального) оцінювання потреб отримувала, у якому зазначено заходи в межах надання соціальної послуги, відомості про необхідні ресурси, періодичність і строки здійснення заходів, осіб, відповідальних за виконання зазначених заходів, та очікувані результати від надання цієї соціальної послуги, строки перегляду індивідуального плану (за необхідності);

– моніторинг виконання індивідуального плану – збір та аналіз кількісних і якісних даних за попередньо встановленими показниками щодо виконання індивідуального плану, метою яких є своєчасне реагування на зміни, що стосуються випадку особи/сім’ї, забезпечення ефективного використання ресурсів;

– первинне оцінювання потреб отримувача в соціальних послугах (далі – первинне оцінювання потреб) – збір, узагальнення, аналіз характеристик функціонування особи/сім’ї, визначення рівня складності наявних у неї проблем, їх впливу на життєдіяльність особи/сім’ї, аналіз ресурсів та обмежень (фізичні, матеріальні, психологічні тощо) особи/сім’ї, а також спроможності особи/сім’ї самостійно подолати або мінімізувати негативний вплив цих проблем, на підставі чого встановлюється приналежність до вразливих груп населення та/або наявність складних життєвих обставин, визначається перелік соціальних послуг, яких потребує особа/сім’я, приймається рішення про надання/відмову в наданні соціальних послуг;

– поглиблене (спеціальне) оцінювання потреб отримувача в соціальних послугах (далі – поглиблене (спеціальне) оцінювання потреб) – додатковий аналіз змісту та обсягу індивідуальних потреб отримувача для прийняття рішення про надання соціальних послуг, що проводить соціальний менеджер/фахівець із соціальної роботи з метою уточнення приналежності до вразливих груп населення та/або наявності складних життєвих обставин, з’ясування та забезпечення здійснення відповідно до потреб отримувача заходів (періодичність, кількість тощо), що становлять зміст соціальних послуг, рекомендованих отримувачу, на підставі чого складається індивідуальний план;

– повторне оцінювання потреб отримувача в соціальних послугах (далі – повторне оцінювання потреб) – аналіз ефективності та результативності наданих соціальних послуг, за результатами якого приймається рішення про припинення/продовження надання соціальних послуг/коригування індивідуального плану;

– соціальний менеджер – посадова особа районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, яка має повноваження щодо виконання організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій з питань організації надання соціальних послуг і ведення випадку відповідно до Закону України “Про соціальні послуги” на території відповідної територіальної громади;

– фахівці надавача соціальної послуги (далі – фахівці надавача) – фахівці, які перебувають з надавачем соціальних послуг у трудових відносинах або залучені до надання соціальних послуг за цивільно- правовим договором про надання послуг, мають відповідну професійну кваліфікацію у сфері надання соціальних послуг, безпосередньо здійснюють заходи, що складають зміст соціальних послуг, і забезпечують їх надання на професійній основі відповідно до вимог Закону України “Про соціальні послуги”.

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Законах України “Про соціальні послуги”, “Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю”, “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про охорону дитинства”, “Про запобігання та протидію домашньому насильству”, “Про протидію торгівлі людьми”, “Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк”, “Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей”, “Про зайнятість населення”, “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус”, “Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг”, “Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні”, “Про систему охорони психічного здоров’я в Україні” та інших нормативно-правових актах з питань забезпечення соціального захисту, організації та надання соціальних послуг, проведення соціальної роботи.