Урядовий контактний центр

Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” № 1105-XIV від 23 вересня 1999 року (далі – Закон).

Стаття 4. Уповноважений орган управління в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку.

1. Уповноваженим органом управління в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі – уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.

Правовий статус, порядок утворення та діяльності уповноваженого органу управління визначаються відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

2. Уповноважений орган управління є держателем та адміністратором електронного реєстру листків непрацездатності як складової частини реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Стаття 8. Права, обов’язки та відповідальність роботодавця як страхувальника.

2. Роботодавець зобов’язаний:

1) здійснювати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид страхових виплат та надання соціальних послуг згідно з цим Законом;

2) вести облік страхових коштів і своєчасно надавати страховику встановлену звітність щодо цих коштів;

3) під час перевірки правильності використання страхових коштів та достовірності поданих роботодавцем даних надавати посадовим особам уповноваженого органу управління необхідні документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірки;

4) подавати у встановленому порядку відповідно до законодавства відомості про:

– розмір заробітної плати працівників та використання ними робочого часу;

– використання страхових коштів за іншими визначеними цим Законом напрямами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

5) інформувати про кожний нещасний випадок або професійне захворювання на підприємстві, в установі, організації;

6) допускати посадових осіб уповноваженого органу управління для здійснення перевірок правильності використання страхових коштів, контролю за веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання за наявності направлення та/або наказу про перевірку та посвідчення осіб;

7) інформувати працівників підприємства, установи, організації про засади соціального страхування, підстави та порядок здійснення страхових виплат, а також про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення та реабілітаційну допомогу;

8) подавати звітність до уповноваженого органу управління у строки, в порядку та за формою, що встановлені Кабінетом Міністрів України;

9) повернути уповноваженому органу управління суму здійснених страхових виплат та вартість наданих соціальних послуг потерпілому на виробництві у разі невиконання своїх зобов’язань щодо сплати страхових внесків.

5. Роботодавець несе відповідальність за:

1) порушення порядку використання страхових коштів, несвоєчасне або неповне їх повернення;

2) несвоєчасне подання або неподання відомостей, встановлених цим Законом;

3) подання недостовірних відомостей про використання страхових коштів;

4) шкоду, заподіяну застрахованим особам або уповноваженому органу управління внаслідок невиконання або неналежного виконання обов’язків, визначених цим Законом.

Стаття 9. Права, обов’язки та відповідальність застрахованих осіб.

1. Застрахована особа має право на:

1) безоплатне отримання інформації про порядок витрачання страхових коштів соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку, а також роз’яснень з питань соціального страхування;

2) отримання у разі настання страхового випадку страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом;

3) участь у розслідуванні страхового випадку, у тому числі за участю представника профспілкового органу або своєї довіреної особи;

4) послуги з реабілітації у сфері охорони здоров’я, що надаються відповідно до вимог Закону України “Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я”;

5) послуги професійної реабілітації, включаючи збереження робочого місця, навчання або перекваліфікацію;

6) відшкодування під час проходження реабілітації у сфері охорони здоров’я і професійної реабілітації витрат на проїзд до місця проведення реабілітації чи навчання та у зворотному напрямку, на проїзд особи, яка її супроводжує;

7) забезпечення допоміжними засобами реабілітації, що надаються відповідно до вимог законів України “Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я” та “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні”;

8) оскарження дій страховика, роботодавця щодо надання страхових виплат та соціальних послуг;

9) судовий захист своїх прав.

Стаття 13. Види страхових виплат за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

1. За страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види страхових виплат:

1) допомога по тимчасовій непрацездатності, включаючи догляд за хворою дитиною, догляд за дитиною віком до 14 років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років на весь період надання реабілітаційної допомоги, за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за дитиною;

2) допомога по вагітності та пологах;

3) допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві).

Стаття 20. Право на допомогу на поховання.

1. Допомога на поховання надається у разі смерті застрахованої особи або членів сім’ї, які перебували на її утриманні:

1) дружини (чоловіка);

2) дітей, братів, сестер та онуків, які не досягли 18 років або старших цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до 18 років (братів, сестер та онуків – за умови, що вони не мають працездатних батьків), а здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти із числа осіб, зазначених у цьому пункті, які навчалися за денною формою здобуття освіти, – до 23 років;

3) батька, матері;

4) діда, баби за прямою лінією спорідненості.

2. До членів сім’ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого, відносяться особи, якщо вони: були на повному його утриманні; одержували від померлого допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Не вважаються такими, що перебували на утриманні застрахованої особи, члени сім’ї, які мали самостійні джерела засобів до існування (одержували заробітну плату, пенсію тощо).

3. Допомога надається застрахованій особі, члену її сім’ї або іншим юридичним чи фізичним особам, які здійснили поховання.

Стаття 21. Розмір допомоги на поховання.

1. Допомога на поховання застрахованої особи або особи, яка перебувала на її утриманні, надається в розмірі, що встановлюється правлінням Пенсійного фонду України, але не менше розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом.

Стаття 22. Призначення та здійснення страхових виплат за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

2. Добровільно застрахованим особам страхові виплати за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності призначаються та здійснюються територіальним органом уповноваженого органу управління за місцем здійснення їх обліку як страхувальників.

3. Рішення про призначення страхової виплати приймається страхувальником або уповноваженими ним особами. Страхувальник або уповноважені ним особи здійснюють контроль за правильністю нарахування і своєчасністю здійснення страхових виплат, приймають рішення про відмову в призначенні або припинення страхових виплат (повністю або частково), розглядають підставу і правильність видачі документів, які є підставою для надання страхових виплат.

Стаття 23. Документи, необхідні для призначення страхових виплат за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

3. Допомога на поховання застрахованої особи призначається члену сім’ї померлого або особі, яка здійснила поховання, на підставі поданої в електронній або паперовій формі заяви особи, яка здійснила поховання, документа, що посвідчує особу, та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання або довідки про смерть.

4. Допомога на поховання члена сім’ї застрахованої особи призначається застрахованій особі на підставі поданої в електронній або паперовій формі заяви застрахованої особи та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання або довідки про смерть та інших актів цивільного стану (народження члена сім’ї та його походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені), необхідних для підтвердження сімейних відносин, документів про перебування членів сім’ї (крім дітей) на утриманні застрахованої особи.

Стаття 24. Строки розгляду документів, призначення та надання страхових виплат за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

3. Допомога на поховання призначається не пізніше дня, що настає за днем звернення, і виплачується не пізніше наступного робочого дня після отримання страхувальником страхових коштів від уповноваженого органу управління відповідно до цього Закону.

4. Не одержані у зв’язку із смертю застрахованої особи страхові виплати виплачуються членам сім’ї, які проживали разом з нею, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Не одержані застрахованою особою своєчасно страхові виплати за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності виплачуються за минулий час у розмірі, встановленому на час настання страхового випадку.

Надміру виплачені суми страхової виплати за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності внаслідок зловживань з боку застрахованої особи або членів її сім’ї стягуються з таких осіб у судовому порядку.

5. Страхові виплати, передбачені цим Законом, здійснюються у разі, якщо звернення за їх призначенням надійшло не пізніше шести календарних місяців з дня відновлення працездатності, закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, з дня смерті застрахованої особи або члена її сім’ї.

Стаття 26. Порядок фінансування страхувальників уповноваженим органом управління.

1. Фінансування страхувальників для надання страхових виплат за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою непрацездатності застрахованим особам здійснюється територіальними органами уповноваженого органу управління в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України.

Підставою для фінансування страхувальників територіальними органами уповноваженого органу управління є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми страхових виплат за їх видами.

Територіальні органи уповноваженого органу управління здійснюють фінансування страхувальників протягом трьох робочих днів після надходження заяви-розрахунку, поданої в електронній або паперовій формі.

У разі якщо сума отриманих страхувальником від територіальних органів уповноваженого органу управління страхових коштів перевищує фактичні витрати на надання страхових виплат, невикористані страхові кошти повертаються до територіального органу уповноваженого органу управління, що здійснив фінансування, протягом трьох робочих днів.

Постанова правління Пенсійного фонду України “Про встановлення розміру допомоги на поховання” № 6-1 від 06 лютого 2026 року.

1. Установити розмір допомоги на поховання застрахованої особи або особи, яка перебувала на її утриманні,- 8500 гривень.

2. Визнати такою, що втратила чинність, постанову правління Пенсійного фонду України “Про встановлення розміру допомоги на поховання” № 29-1 від 26 грудня 2022 року, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2022 року за № 1699/39035.

3. Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг подати цю постанову на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

4. Ця постанова набирає чинності з дня її офіційного опублікування.