Урядовий контактний центр

Закон України “Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові” № 931-IX від 30 вересня 2020 року.

Стаття 12. Сприяння та популяризація добровільного безоплатного донорства крові та компонентів крові

1. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень та компетенції забезпечують виконання програм розвитку донорства крові та компонентів крові, функціонування системи крові, а також забезпечують донорам компенсацію витрат, пов’язаних із донорством, та заохочень, передбачених законом.

2. Керівники підприємств, установ, закладів, організацій, командири (начальники) військових частин зобов’язані:

1) в межах своїх повноважень сприяти суб’єктам системи крові та суб’єктам, що надають послуги з трансфузії крові та/або компонентів крові, в їхній роботі щодо залучення громадян до добровільного безоплатного донорства;

2) безперешкодно відпускати з місця роботи, служби або навчання осіб, які є або виявили бажання стати донорами крові та/або компонентів крові, у дні відповідного медичного обстеження і донації крові або компонентів крові (крім випадків, якщо відсутність донора на його робочому місці або місці служби в ці дні може призвести до загрози життю чи здоров’ю людей, до невиконання завдань, пов’язаних із забезпеченням оборони, безпеки держави та громадського порядку, до значної матеріальної шкоди або інших тяжких наслідків) на підставі відповідних заяв, поданих керівництву не пізніш як за один робочий день до дня донації крові та/або компонентів крові;

3) надавати на загальних підставах необхідні приміщення з доступом до комунікацій для забору крові та/або компонентів крові;

4) вирішувати віднесені цим Законом до їхньої компетенції питання про надання добровільним безоплатним донорам крові та компонентів крові компенсацій, передбачених законом.

3. Керівники закладів освіти сприяють суб’єктам системи крові у наданні на загальних підставах необхідних приміщень для проведення роботи з популяризації добровільного безоплатного донорства крові та компонентів крові.

Стаття 18. Права донора крові та компонентів крові.

1. Особа, яка виявила бажання здійснити донацію крові та/або компонентів крові, має право на:

1) достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров’я, пов’язану із здійсненням донорської функції;

2) участь у діяльності громадських організацій з метою популяризації добровільного безоплатного донорства;

3) правовий захист від будь-яких форм дискримінації за станом здоров’я;

4) відшкодування шкоди, заподіяної її здоров’ю у зв’язку з виконанням донорської функції.

Стаття 19. Державні гарантії прав донора крові та компонентів крові.

1. Держава гарантує захист прав донора крові та/або компонентів крові та захист його здоров’я, а також компенсує йому витрати, пов’язані з донорством, і заохочує добровільне безоплатне донорство.

2. Посадові особи закладів охорони здоров’я зобов’язані інформувати донора про його права і обов’язки та порядок здійснення донорської функції.

3. Донору в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, відшкодовується шкода, заподіяна його здоров’ю у зв’язку з виконанням донорської функції, з урахуванням додаткових витрат на лікування, посилене харчування та на інші заходи, спрямовані на його соціально-трудову та професійну реабілітацію.

4. Інвалідність донора, що настала у зв’язку з виконанням ним донорської функції, прирівнюється до інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання в порядку, встановленому законом.

5. У разі смерті донора, що настала внаслідок виконання донорської функції, членам сім’ї померлого, які перебували на його утриманні, призначається пенсія у зв’язку з втратою годувальника. Призначення такої пенсії здійснюється в порядку та на умовах, встановлених законом для призначення пенсії сім’ї годувальника, який помер внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання.

6. За бажанням будь-якої дієздатної особи в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, за її рахунок може здійснюватися аутологічна донація для подальшої аутологічної трансфузії.

Стаття 20. Форми компенсації витрат, пов’язаних із здійсненням донорства крові та компонентів крові, та заходи заохочення добровільного безоплатного донорства.

1. Держава сприяє становленню, розвитку та популяризації добровільного безоплатного донорства, заохочує здійснення добровільних безоплатних донацій та забезпечує донорам компенсацію витрат, пов’язаних із донацією крові та/або компонентів крові.

2. У день донації особа, яка виявила бажання здійснити донацію крові та/або компонентів крові, звільняється від роботи на підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності із збереженням за нею середнього заробітку за рахунок коштів власника відповідного підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу. Здобувачі вищої, професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої освіти у зазначені дні звільняються від занять, а військовослужбовці строкової служби та курсанти закладів військової освіти – від несення нарядів, вахт та інших форм служби.

Такій особі безпосередньо після кожного дня здійснення донації крові та/або компонентів крові надається день відпочинку із збереженням за нею середнього заробітку за рахунок коштів власника відповідного підприємства, установи, організації або уповноваженого органу. За бажанням такої особи цей день приєднується до щорічної відпустки.

У разі якщо за погодженням із керівництвом підприємства, установи, організації, командуванням військової частини в день безоплатної донації крові та/або компонентів крові донор був залучений до роботи або несення служби, йому за бажанням надається інший день відпочинку із збереженням середнього заробітку. У разі донації крові та/або компонентів крові у період щорічної відпустки така відпустка продовжується на один день.

Підставою для звільнення від роботи, навчання або служби відповідно до цієї статті є довідка, видана донору за місцем медичного обстеження чи донації крові та/або компонентів крові за формою та в порядку, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

3. У день безоплатної донації крові та/або компонентів крові донор забезпечується безоплатним харчуванням за рахунок коштів суб’єкта, який здійснює заготівлю, переробку, тестування, зберігання, розподіл або реалізацію донорської крові та компонентів крові, за місцем забору крові та/або компонентів крові. Норми такого харчування та вартість однієї порції харчування затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

4. Донорам, які протягом року безоплатно здійснили донацію крові в сумарній кількості, що дорівнює двом разовим максимально допустимим дозам, або плазми крові в сумарній кількості, що дорівнює чотирьом разовим максимально допустимим дозам, заготовленим методом аферезу, або тромбоцитів у двох разових донаціях методом аферезу, допомога з тимчасової непрацездатності у зв’язку із захворюванням виплачується у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати донора незалежно від стажу роботи. Така пільга надається протягом року після здійснення донації крові та/або компонентів крові у зазначених кількостях.

5. Здобувачам вищої, професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої освіти, які протягом року безоплатно здійснили донацію крові у сумарній кількості, що дорівнює двом разовим максимально допустимим дозам, або плазми крові в сумарній кількості, що дорівнює чотирьом разовим максимально допустимим дозам, заготовленим методом аферезу, або тромбоцитів у двох разових донаціях методом аферезу, надається право на одержання грошової допомоги у розмірі 25 відсотків встановленої у закладі освіти стипендії, а військовослужбовцям строкової служби та курсантам військових закладів освіти – право на одержання грошової надбавки у розмірі 25 відсотків призначеного їм грошового забезпечення протягом шести місяців після здійснення донації крові та/або компонентів крові у зазначених кількостях. Виплата такої грошової допомоги здійснюється за місцем навчання або проходження служби донора за рахунок коштів відповідних місцевих програм з розвитку донорства крові та компонентів крові.

Стаття 21. Посвідчення донора, статус Почесного донора України та нагородження донорів державними нагородами.

1. Форма посвідчення донора та порядок його вручення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

2. Донори, які безоплатно здійснили донацію крові в сумарній кількості, що дорівнює 40 максимально допустимим дозам, або плазми крові в сумарній кількості, що дорівнює 60 максимально допустимим дозам, заготовленим методом аферезу, або 40 максимально допустимим дозам клітин крові, заготовлених методом аферезу (еритроцити, тромбоцити, лейкоцити), незалежно від часу здійснення таких донацій, набувають статусу Почесного донора України. Таким особам видається посвідчення і вручається нагрудний знак “Почесний донор України” в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зразки нагрудного знака “Почесний донор України” і посвідчення до нього затверджуються Кабінетом Міністрів України.

3. Донори, які безоплатно здійснили донацію крові в сумарній кількості, що дорівнює 100 і більше разовим дозам, або плазми крові в сумарній кількості, що дорівнює 120 і більше разовим дозам, заготовленим методом аферезу, або тромбоцитів у 100 і більше разових донаціях методом аферезу, можуть бути нагороджені державними нагородами України.

4. У разі здійснення одним донором донації крові і компонентів крові (змішане донорство) одна донація крові прирівнюється до двох донацій плазми крові та однієї донації компонентів крові, заготовлених методом аферезу.

5. Почесні донори України мають право на отримання надбавки до пенсії у розмірі 10 відсотків затвердженого прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць.

Закон України “Про пенсії за особливі заслуги перед Україною” № 1767-III від 01 червня 2000 року.

Стаття 1. Пенсія за особливі заслуги перед Україною (далі – пенсія за особливі заслуги) встановлюється таким громадянам України:

5) особам, відзначеним почесним званням України “заслужений”, державною премією України, нагородженим одним із орденів України.

Стаття 2. Пенсії за особливі заслуги встановлюються територіальним органом Пенсійного фонду України.

Стаття 3. За цим Законом встановлюються пенсії:

за віком;

по інвалідності;

у разі втрати годувальника;

за вислугу років.

Стаття 4. Пенсії за особливі заслуги встановлюються громадянам, зазначеним у статті 1 цього Закону, які мають право на пенсію за віком, по інвалідності, у разі втрати годувальника та за вислугу років відповідно до закону.

Стаття 5. Пенсія за особливі заслуги встановлюється як надбавка до розміру пенсії, на яку має право особа згідно із законом, у таких розмірах:

від 23 до 35 відсотків розміру прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність, – особам, зазначеним у пунктах 2-5 статті 1 цього Закону.

Розмір надбавки особам, зазначеним у пунктах 1-6 статті 1 цього Закону, визначається згідно із схемою визначення розмірів надбавок залежно від заслуг перед Україною, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, а особам, зазначеним у пункті 7 статті 1 цього Закону, – відповідно до абзацу другого частини першої цієї статті. У разі якщо особа одночасно має право на надбавки з кількох підстав, передбачених статтею 1 цього Закону, встановлюється надбавка, що є більшою, у максимальному розмірі.

Пенсія за особливі заслуги встановлюється з дня звернення за встановленням пенсії або з дня набуття права на неї, якщо звернення за її встановленням відбулося не пізніше 12 місяців з дня набуття права. Днем звернення за встановленням пенсії за особливі заслуги вважається день прийому заяви про встановлення пенсії за особливі заслуги з усіма необхідними документами. Якщо заява про встановлення пенсії за особливі заслуги надсилається поштою і до неї додаються всі необхідні документи, днем звернення за встановленням пенсії за особливі заслуги вважається дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. У разі якщо до заяви додані не всі необхідні документи, територіальний орган Пенсійного фонду України повідомляє заявникові, які документи мають бути подані додатково. Якщо такі документи будуть подані не пізніше трьох місяців з дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, днем звернення за встановленням пенсії за особливі заслуги вважається день прийому або відправлення заяви про встановлення такої пенсії.

У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність, територіальний орган Пенсійного фонду України здійснює перерахунок пенсії за особливі заслуги, розмір якої визначений відповідно до абзаців третього і четвертого частини першої цієї статті, з дати, з якої встановлено новий розмір прожиткового мінімуму. Розмір пенсії за особливі заслуги, визначений згідно з абзацом другим частини першої цієї статті, починаючи з 2024 року, щороку з 1 березня підвищується на коефіцієнт збільшення, який визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за рішенням Кабінету Міністрів України.

Стаття 6. У разі смерті особи, яка мала право на пенсію за особливі заслуги відповідно до статті 1 цього Закону, непрацездатні члени сім’ї померлого, зазначені в статті 36 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, мають право на встановлення надбавки до пенсії у таких розмірах: за наявності одного непрацездатного члена сім’ї – 70 відсотків, двох і більше – 90 відсотків надбавки до пенсії померлого годувальника або надбавки до пенсії, що могла бути йому встановлена.

У разі смерті військовослужбовця, поліцейського, особи начальницького або рядового складу органів внутрішніх справ, особи начальницького або рядового складу державної пожежної охорони, особи начальницького або рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту, особи, яка має спеціальне звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького або рядового складу Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, особи начальницького або рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які загинули (померли) при виконанні службових обов’язків під час проходження військової служби, служби в Національній поліції України, служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Бюро економічної безпеки України, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України чи Державній кримінально-виконавчій службі України внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаного під час виконання цих обов’язків, і були посмертно нагороджені державними нагородами України, зазначеними у статті 1 цього Закону, непрацездатні члени сім’ї померлого, зазначені у статті 36 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та статті 30 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, мають право на встановлення до пенсії надбавки в таких розмірах: за наявності одного непрацездатного члена сім’ї – 70 відсотків, двох і більше – 90 відсотків розміру надбавки, передбаченого для осіб, зазначених у пункті 1 статті 1 цього Закону.

Надбавка встановлюється до пенсії, на яку член сім’ї померлого годувальника має право згідно із законом. При цьому застосовується порядок встановлення і збільшення надбавки, визначений статтею 5 цього Закону.

Виділення частки пенсії, що належить кожному члену сім’ї, здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Стаття 9. Заяву про встановлення (перерахунок) пенсії за особливі заслуги розглядає територіальний орган Пенсійного фонду України та в 10-денний строк з дня її подання з усіма необхідними документами приймає рішення про встановлення (перерахунок) або про відмову у встановленні (перерахунку) пенсії за особливі заслуги.

Порядок подання документів для встановлення пенсії за особливі заслуги та вимоги до них затверджуються правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Не пізніше 10 днів після прийняття рішення про встановлення (перерахунок) пенсії за особливі заслуги чи про відмову в її встановленні (перерахунку) територіальний орган Пенсійного фонду України видає або надсилає особі повідомлення про встановлення (перерахунок) пенсії за особливі заслуги чи про відмову у її встановленні (перерахунку) із зазначенням причин відмови та порядку оскарження такого рішення.

Стаття 10. У разі виявлення нових даних про заслуги пенсіонера перерахунок пенсії за особливі заслуги здійснюється з дати подання заяви з усіма необхідними документами.

Стаття 11. У разі надходження до органів Пенсійного фонду України документально підтверджених відомостей про наявність у пенсіонера судимості за вчинення умисного кримінального правопорушення рішенням територіального органу Пенсійного фонду України такий пенсіонер позбавляється встановленої пенсії за особливі заслуги.

У разі виявлення помилкових чи неправдивих даних у документах, на підставі яких було встановлено пенсію за особливі заслуги, рішенням територіального органу Пенсійного фонду України пенсіонер позбавляється встановленої пенсії за особливі заслуги або її розмір перераховується відповідно до цього Закону.

Сума пенсії, виплачена пенсіонерові надміру внаслідок зловживань з його боку, стягується в установленому законом порядку.

Стаття 12. Пенсії за особливі заслуги виплачуються за місцем проживання пенсіонера в порядку, визначеному законодавством України.

Стаття 13. Нараховані суми пенсії за особливі заслуги, які з тих чи інших причин своєчасно не були одержані пенсіонером, виплачуються за минулий час, але не більш як за 3 роки, що передували зверненню за їх одержанням.

Суми пенсії, не одержані пенсіонером своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Стаття 14. Особам, які одержують пенсію за особливі заслуги і перебувають на повному державному утриманні у відповідній установі (закладі), пенсія за особливі заслуги виплачується в повному обсязі.

Стаття 14-1. Особам, які мають право на отримання пенсії за особливі заслуги, передбаченої цим Законом, та щомісячної грошової виплати, передбаченої Законом України “Про щомісячну грошову виплату деяким категоріям громадян”, виплата проводиться за однією з підстав за вибором особи.

Стаття 15. Різниця між сумою пенсії за особливі заслуги та розміром пенсії, на яку має право особа згідно із законом, фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, і ці видатки включаються до переліку захищених статей видатків Державного бюджету України.